Уряд на чолі з прем’єром Денисом Шмигалем працює 3-й місяць. На посадах досі немає міністрів — культури та інформаційної політики, освіти і науки, енергетики й захисту довкілля. Цього тижня у фракції «Слуга народу» назвали прізвища кандидатур — Олександра Ткаченка на Мінкульт, Романа Абрамовського — Мінекології, Ольгу Стефанішину — віцепрем’єром з питань європейської і євроатлантичної інтеграції. Тим часом у парламенті йдуть розмови про відставку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Про ситуацію навколо Кабміну Gazeta.ua говорить з політологом Володимиром Фесенком.

 
Авакова звільнять лише по команді Зеленського

Це хороші кандидатури для посилення уряду?

— Практика покаже. Зараз би з висновками не поспішав. Ольга Стефанішина працює на цьому напрямку, знає, як діє урядова машина. Інша річ, що віцепрем’єр — статусна посада, передбачає особистий політичний авторитет. У неї такого авторитету немає. У Пристайка є, як колишнього міністра закордонних справ. Певно, у діючого віцепрем’єра не склалися стосунки з Офісом президента.

Уряд достатньо новий і молодий. Міністрів з досвідом можна порахувати буквально на пальцях однієї руки. В цьому сенсі Стефанішина не буде дуже відрізнятися від інших міністрів.

Щодо Ткаченка — все просто. Він голова профільного комітету. Довго працював керівником одного із найбільших і найпопулярніших в Україні телеканалів. Досвід, особистий авторитет має.

Одне зі слабких місць попереднього і теперішнього уряду — стосунки з парламентом. У Ткаченка із цим проблем не буде, бо є вихідцем з фракції монобільшості. Міністерство культури не дуже багате, ресурсів на всіх не вистачає. Ось тут можуть виникнути проблеми.

3 місяці низка міністерських посад вакантні. Мало охочих?

Так. Одна з причин, що потенційні кандидати непевні, а скільки взагалі цей уряд пропрацює. Крім того, якщо йдеться про посади в економічному блоці, є побоювання — чи зможуть вони опанувати ситуацію. Все ж таки глобальна економічна криза, проблеми великі. Фактично нові міністри мають виступати в ролі антикризових менеджерів.

Хтось не хоче ризикувати своєю репутацією. Хтось не хоче йти на посаду, на якій він, можливо, працюватиме пів року чи трохи більше. Такі побоювання обмежують коло претендентів.